Організація самостійної роботи студентів при вивченні фізики

Навчання – це єдність двох видів діяльності: того, хто вчить, і того, хто навчається. Звичайно, навчати – це дати студентам знання, формувати в них уміння і навички. Однак цього замало, потрібно виховувати в них потребу, мотив, позитивне ставлення до набуття цих знань, вироблення вмінь і навичок. На думку Демокріта: “Потрібно прагнути до багатомислення, а не до багатознайства”.
Таким чином, головне в навчанні не тільки в тому, що студентам повідомляють, а й у тому, як повідомляють. На думку Дистервега, “Поганий учитель підносить істину, добрий навчає її віднаходити”.
Кожен педагог у міру своїх можливостей має бути і психологом. Лише за цієї умови він може відчувати дитину, її емоційний стан, потреби і можливості, що має дуже велике значення в процесі розвитку її творчого потенціалу. Викладач повинен стимулювати розвиток мислення студентів, наштовхувати їх до самостійних роздумів. “Серед дітей не буває нездібних, – вважав фізик – новатор А.І.Шапіро, – бувають люди, яких зацікавили і яких ще не встигли зацікавити”. Інтерес до навчання виникає тоді, коли людина працює сама, тобто проходить: интерес

и – индивидуальная
н – напряженная
т – творческая
е – ежедневная
р – работа
е – естественно
с – с юмором

В нашому технікумі при вивченні фізики і математики (та й інших загальноосвітніх предметів) найбільш доступними з методів і прийомів проведення індивідуального навчання є організація самостійної роботи студентів, проведення консультацій, участь студентів в гуртках, науково-практичних конференціях, предметних олімпіадах.
Самостійна робота дає не тільки міцні та свідомі засвоєні знання студентом, а й розвиває у них здатність до творчого осмислення навчального матеріалу, формує стійкі навички для повсякденної практичної діяльності. Сюди можна віднести слідуючі види діяльності студентів під керівництвом викладача:
1) Робота з підручником, довідковою літературою;
2) Ведення робочих зошитів;
3) Розв’язування задач (якісних і розрахункових), робота з роздатковим матеріалом, на самостійних і контрольних роботах, виконанні тестів (в тому числі з використанням комп’ютерної техніки);
4) Участь в навчальному демонстраційному фізичному експерименті на заняттях фізики, при виконанні лабораторних робіт;
5) Участь у розробці, конструюванні простих фізичних приладів, моделей на заняттях фізико-технічного гуртка;
6) Проведення консультацій.
Навчання буде успішним, якщо на заняттях практикується самостійна робота така, при якій сильніші студенти отримують дещо ускладнені або додаткові завдання.
Дуже важливим в навчанні є диференціація навчального процесу. Зокрема це може стосуватися різноманітних завдань з фізики і математики:
– самостійні і контрольні роботи;
– тестові завдання;
– контрольні питання і додаткові завдання для лабораторних робіт тощо.
Диференційований підхід передбачає врахування рівнів навчальної підготовки студентів; їх працелюбства та працездатності; темпу і ритму праці; інтересів та здібностей студентів; творчих можливостей і рівня самостійності. При цьому особлива увага зосереджується на діяльності тих студентів, рівень ритму і темпу яких праці відрізняється від більшості студентів.
Для забезпечення диференціації навчання викладачеві слід використовувати індивідуальні завдання різних рівнів (репродуктивні, реконструктивні, творчі). З метою поліпшення стану самостійності, диференціації та індивідуалізації навчання викладачам пропонується:
− вивчати вікові психофізичні особливості студентів і враховувати їх в процесі навчання;
− вивчати індивідуальні особливості студентів (рівень знань, здібності, нахили, інтереси, прагнення, ідеали, погляди, культуру поведінки, світогляд) та враховувати їх в процесі навчання;
− при підготовці до заняття розробляти диференційований дидактичний матеріал і шляхи його реалізації;
− диференціювати вибір методів, форм, засобів навчання з урахуванням рівнів навчальної підготовки студентів;
− диференціювати проміжкові цілі уроку, визначити мету та шляхи її досягнення;
− стимулювати самостійну індивідуальну навчально-пізнавальну діяльність студентів;
− здійснювати професійну орієнтацію студентів з урахуванням їх інтересів, здібностей, нахилів;
− оволодіти методикою виявлення творчого потенціалу студентів і забезпечувати умови для подальшого їх розвитку;
− використовувати диференційовану систему критеріїв оцінки знань, умінь, навичок студентів;
– практикувати диференційовані домашні завдання.

1. Робота з підручником.

Самостійна робота студентів повинна в даний час займати одну з основних ланок сучасного уроку. Це не випадково. Це зв’язано з новими вимогами, які пред’являє нам суспільство. В сучасних умовах від людей вимагається професіональна мобільність, тобто уміння швидко поновлю-вати і навіть міняти свою кваліфікацію. Тому призвання школи, технікуму, інституту – це формувати в учнів, студентів здібностей до самостійного творчого мислення, до роботи з книгою і іншими джерелами знань.
Уміння працювати з книгою, підручником необхідно не тільки для успішного навчання студентів, але і в їх майбутній трудовій діяльності, для підвищення своєї кваліфікації шляхом самостійного оволодіння новими знаннями.
В методиці роботи з підручником виділяється два головних напрями:
– формування загально-навчальних умінь і навичок;
– формування спеціальних умінь і навичок.
До загально-навчальних відносяться уміння і навички, які можна використати не тільки в рамках одного предмету, але і на заняттях по другим спеціальних дисциплінах, а також в роботі по самоосвіті і в практичній діяльності. До числа таких умінь треба перш за все віднести уміння самостійно працювати з підручником і іншими джерелами знань:
– виділяти головне в тексті, схемі, малюнку, таблиці;
– уміння аналізувати, перетворювати текст, приміняти навчальний матеріал в новій ситуації;
– порівнювати явища, закони;
– робити узагальнення, висновки по одному або декількох параграфах підручника;
– складати схеми, таблиці, графіки по тексту.
Формування спеціальних умінь (з фізики) – це формування умінь студентів пояснювати явища, закони, результати досліду, принцип дії при-ладів. Це уміння самостійно розібрати схему технічного пристрою, скласти електричне коло за схемою, провести аналіз графіку, тощо.
Робота з підручником проводиться на всіх етапах навчання: при ви-вченні нового матеріалу на заняттях, при закріпленні, при виконанні домашніх завдань, при перевірці знань і умінь.
Всі прийоми роботи з підручником повинні бути направлені на ви-вчення основного навчального матеріалу: основних фактів, понять, законів, принципів теорій і методів фізичної науки.

2. Робочий зошит.

Як показує практика, одним з важливих методичних прийомів, який сприяє доброму засвоєнню курсу фізики – є правильне ведення студентами робочих зошитів.
Робочий зошит повинен стати необхідним і дуже важливим навчальним посібником студента, який доповнює підручник фізики.
(В нашому технікумі щодо фізики, то робочий зошит практично повністю заміняє підручник. Підручників просто немає).
Викладач повинен постійно слідкувати за тим, як студенти ведуть робочі зошити.
Я, особисто, вимагаю, щоб кожна тема заняття була чітко виділена, проставлена дата. Записи по темі зроблені в певній послідовності, розбиті по питаннях, виділені означення, поняття, закони, формули, нові фізичні величини і їх одиниці вимірювання.
До кожного заняття розв’язуються 2-3 задачі і записуються, як правило, після всіх записів даної теми.
Для міцного і глибокого засвоєння навчального матеріалу і вироблення вміння розв’язувати задачі, потрібне тверде знання буквених позначень фізичних величин, одиниць вимірювання і головних фізичних формул і законів.
(Рекомендую: в кінці зошита скласти таблицю, де зробити необхідні записи щодо формул, законів, величин, одиниць. Це буде своєрідний довідник, а сам зошит – маленьким підручником. Використовуючи зошит, студент самостійно може опрацювати той чи інший матеріал з іншої довідкової літератури, інших підручників з фізики різних авторів).

3. Розв’язування задач, роздатковий матеріал, самостійні контрольні
роботи.

Одним з методів самостійної роботи студентів є розв’язування за-дач, робота з роздатковим матеріалом (в тому числі і програмовим), проведення самостійних, контрольних робіт, фізичних диктантів.
Для цього треба навчити студентів оперувати фізичними величина-ми і одиницями вимірювання, формулами. А перевіряти свої дії студенти повинні за допомогою арифметики.
Діло в тому, що майже всі звертають всю вину на слабку підготовку з математики. І на перших порах дійсно впадає в очі їх невміння проводити навіть простіші перетворення формул. (Для прикладу ρ = m/v; a =x/b; 2 = 10/5). Тому винна в цьому не погана математична підготовка (хоча і це має місце і дуже часто), а психологічна трудність переходу від математичних до фізичних позначень, величин.
Тому я привчаю студентів виконувати перетворення фізичних формул. А потім здійснювати самоконтроль. Одержані результати оцінювати чи правильні за допомогою арифметичних дій. При цьому зводити складні формули до самих простих.
Для більшої самостійності при розв’язуванні задач, я пропоную студентам самим складати задачі (в тому числі і в загальному вигляді).
Інколи я даю всій групі розв’язати 2-3 задачі (різних рівнів складності). Щоб всі студенти включилися в роботу, я наперед оголошую: Оцінка буде поставлена тим, хто найбільше (найправильніше повністю) розв’язав задачу і тим, хто найменше (або зовсім ні) розв’язував задачу.
При проведенні самостійних, контрольних робіт, фізичних диктантів, роботи з програмовим матеріалом використовую завжди диференційовані завдання. Тільки такий прийом ( на мою думку) підвищує пізнавальну діяльність студентів, забезпечує самостійну роботу.

4. Навчальний експеримент.

В практиці викладання фізики з метою організації самостійної роботи студентів використовується і навчальний експеримент. Експеримент заставляє студентів глибше проникнути в сутність явищ, законів, зробити достовірні висновки.
В навчальному процесі експериментальні завдання можуть даватися як для індивідуальної роботи так і для групи студентів. Ці завдання можуть виконуватися на заняттях і дома.

На заняттях.
– при вивченні нового матеріалу (складання електричних кіл за схемами, складання установки для дослідження явищ, перевірки законів);
– при повторенні матеріалу, перевірці знань.
Особливо самостійність в роботі проявляється при виконанні лабораторних робіт. Студенти самі складають електричні кола, проводять вимірювання, роблять необхідні записи в зошитах і висновки.

5. Довідковий матеріал.

Велике значення в навчальній роботі має вміння студентів користуватися довідковими даними. Звертаючись до довідника, студенти набувають навички в самостійному підборі потрібних їм відомостей, знайомляться з характеристиками реальних фізичних пристроїв, машин і технічних установок, з числовими значеннями фізичних величин, які зустрічаються в житті; виробляють вміння читати і розуміти таблиці, порівнювати цифровий матеріал, який характеризує прогрес в різних областях науки і техніки.
Все це, безперечно, сприяє розширенню їх світогляду, формуванню умінь самостійної роботи з книгою.
6. Консультації.

Методом самостійної роботи є проведення консультацій з різних питань. Якщо студент не в змозі засвоїти матеріал безпосередньо на занятті, він може поповнити свої знання на консультаціях. Тут він може одержати відповіді на незрозумілі питання, вияснити, як написати реферат, як скласти відповідь на питання екзаменаційного білету тощо.

Заключення.

Самостійна робота на заняттях і дома, яка раціонально організовується і систематично проводиться, не тільки створює позитивний вплив на якість знань студентів а й виробляє у них уміння і навики навчальної пра-ці, виховує серйозне відношення до навчальних занять.
І ще одне. Тільки різні види діяльності студентів на занятті роблять його цікавим. Тільки хороший емоціональний настрій заняття може привести до розвитку пізнавального інтересу студентів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.