Організація та проведення позааудиторної навчально-пізнавальної діяльності студентів

Самостійні думки виникають тільки із самостійно отриманих знань.
К.Д. Ушинський

1. Позааудиторна робота студентів – один із головних чинників формування самостійності студентів

  На сучасному етапі прискореного соціально-економічного розвитку суспільства, що характеризується поступовою й неухильною інтеграцією України в європейські політичні, економічні й культурні структури, важливого значення набуває підвищення освітнього рівня підготовки висококваліфікованих спеціалістів, збагачення інтелектуального та творчого потенціалу.
Для цього слід раціоналізувати організацію всього навчального процесу, удосконалити зміст, форми та методи навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів, що якнайкраще розвивало і формувало б творчі здібності студентів. При обмеженні навчального аудиторного часу, а також з урахуванням психологічних особливостей студента, для оволодіння знаннями повною мірою, виникає необхідність навчати студентів ефективно працювати в позааудиторний час.
Залучення студентів до різних видів позааудиторної роботи в навчально- виховному процесі сприяє розвитку інтересу до майбутнього фаху, удосконаленню самостійної роботи, посиленню потреби творчого пошуку, формуванню міцного студентсько-викладацького колективу, оцінюванню власної діяльності та оточуючого колективу.
Ще у 1918 році, виступаючи з лекціями в Київському університеті, Софія Русова зазначала, що навіть найкращий навчальний заклад без позааудиторної освіти не принесе значних корисних наслідків. Адже саме   під   час   позааудиторної роботи «формується інтерес до науки, до правди, координація рухів для найкращого виконання всяких умілостей».
Позааудиторна робота студентів – це процес, в якому домінує елемент самореалізації.
Позааудиторна робота із студентами у ВНЗ має ряд суттєвих переваг у порівнянні із аудиторними, зокрема: не обмежена строго в часі, виключає авторитарне керівництво викладачів, студенти об‘єднуються за інтересами, позитивно впливає на міжособистісні відносини учасників, сприяє їх самореалізації, направлена на розширення і поглиблення професійних знань, організацію творчої діяльності   тощо.
Результат позааудиторної роботи залежить від правильної її організації, яка має вирішальне значення для розвитку самостійності, креативності, конкурентоздатності та інших основоположних рис особистості спеціаліста з вищою освітою.
Зростання ролі позааудиторної та самостійної роботи є однією з провідних ланок перебудови навчально-виховного процесу у вищій школі. Самостійна позааудиторна робота – це не лише засіб зростання інтелектуального потенціалу, професійної культури, а й платформа формування відповідальності, оволодіння засобами самоактуалізації, самовиховання, самоосвіти.
Контроль за самостійною та позааудиторною роботою студентів може бути опосередкованим або органічно вписаним у навчальний процес. Організація позааудиторної роботи здійснюється на основі таких принципів:

1. Позааудиторна робота – це безперервний процес, під час якого відбувається як освіта, так і виховання студентів, який не має фіксованих термінів завершення і який послідовно переходить із однієї стадії в другу;
2. Позааудиторна робота передбачає як самостійний вибір студентів, так  і певні зобов’язання, пов’язані з системою навчання (виконання тих чи інших навчально- виховних завдань, проведення наукових досліджень та ін.);
3. Позааудиторна робота виступає одним із факторів формування мотивації навчання. Вона – це не тільки стимулятор навчання, але й результат сприйняття ефективності цього процесу тим, хто навчається;
4. Позааудиторна робота є основою розвитку індивідуальності студента. Вона спрямована на всебічний розвиток особистості, що відбувається лише за умови її залучення в різноманітні види діяльності, дозволяє реалізувати студентам свої нахили,  здібності,  інтереси;
5. Позааудиторна робота – це важлива складова формування особистості майбутнього спеціаліста, що спрямована на забезпечення її потреб у творчій самостійній діяльності, у професійному самовизначенні, стимулюванні її творчого самовдосконалення;
6. Позааудиторна робота – один з інструментів комунікативної активності, що виражається в міжособистісній взаємодії тих, хто спілкується, дозволяючи більш досконально досліджувати форми і види індивідуальних дій, що приводять до об’єднання студентів у колектив, встановлення позитивних емоційних контактів.

2. Види позааудиторної роботи студентів
Позааудиторна робота вищої школи здійснюється за допомогою різних форм та видів. Виокремлюють такі форми позааудиторної роботи, як індивідуальні, групові та масові.
Під індивідуальною роботою розуміють самостійну діяльність окремих студентів, спрямовану на самовиховання, на виконання завдань викладача та доручень студентського колективу.
 Групова робота охоплює порівняно невелику кількість студентів і сприяє виявленню та розвитку інтересів та творчих здібностей, сприяє поглибленню знань з дисципліни, збагачує інформацією, формує професійно значущі вміння та навички. Групова позааудиторна робота має цільовий характер, тобто припускає наявність певної загальної мети та спільних інтересів.
Масові форми роботи належать до числа найпоширеніших у вищих навчальних закладах. Вони дуже різноманітні, і, порівняно з іншими формами позааудиторної роботи, мають перевагу в тому, що розраховані на одночасне охоплення великої кількості студентської молоді. Формам масової позааудиторної роботи властиві такі особливості, як яскравість, урочистість, великий емоційний вплив. Ці форми в основному мають як пізнавальну, так і розважальну спрямованість і мають широкі можливості для активізації діяльності студентів
Види позааудиторної роботи, що забезпечують високі результати, повинні мати такі характеристики:
– інформативність та змістовність, які сприяють реалізації практичних та загальноосвітніх  цілей позааудиторної роботи;
– комунікативна спрямованість: усі види позааудиторної роботи повинні забезпечувати користування різними засобами одержання і передачі інформації в типових природних ситуаціях спілкування;
– ситуативність: переважна більшість видів позааудиторної роботи повинна включати низку ситуацій,  які є предметним фоном і стимулом  до цілеспрямованих  вчинків;
–  орієнтація завдань на підвищення активності студентів;
– емоційність форм і способів реалізації, що сприяє підвищенню інтересу студентів до діяльності.
Ефективними засобами, що сприяють творчій самореалізації студентів, є система групових, індивідуальних та масових форм діяльності, до участі в яких  залучається максимальна кількість студентів.
Хочеться відмітити, що до індивідуальних форм  позааудиторної роботи  можна віднести:
– роботу з навчальною, довідниковою, науковою, науково-популярною літературою;
– складання конспектів;
– роботу з електронними підручниками та посібниками;
– підготовку повідомлень, рефератів, курсових робіт;
– підготовка презентацій по різних темах;
– складання та розв’язування задач, виконання вправ;
– складання та розв’язування кросвордів, ребусів, продумування і створення плакатів та ін.;
– консультації;
– роботу в  електронній мережі Інтернет;
– використання навчально-методичних матеріалів освітніх веб-сайтів (зокрема в нашому коледжі ефективно використовується студентами І-ІІ курсів веб-сайт «Вивчаємо фізику, математику та астрономію» викладача  Мізюка М.Л.).
До групових форм  позаурочної роботи можна віднести:
–  гуртки та клуби (теоретичні; експериментальні; комплексні);
– факультативні заняття;
– консультації;
– творчі ігри;
– екскурсії тощо.
До масових форм позаурочної роботи можна віднести:
–  лекторії;
–  науково-практичні конференції;
–  олімпіади, конкурси, турніри, фестивалі;
–  декади (тижні) окремих дисциплін, циклових комісій;
–  вікторини;
–  КВК, інтелектуальні бої;
–  випуск стінгазет;
–  зустрічі з відомими людьми різних професій тощо.
Позааудиторна форма складається із наступних основних видів навчальної роботи: консультаційна робота; навчальна робота студентів у групах; самостійна робота студента.
Консультаційна робота відбувається при індивідуальному спілкуванні студента і викладача за допомогою комунікаційних технологій. Основною метою консультаційної роботи є уточнення розуміння студентом положень навчальної дисципліни. У ході консультаційної роботи студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання з поясненнями певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.
Навчальна робота у групах пов’язана з участю студентів у дискусіях, семінарських заняттях, які відбуваються з використанням комунікаційних технологій. Метою навчальної роботи у групах є отримання навичок групової роботи та підвищення ефективності засвоєння знань під час активної взаємодії учасників навчального процесу.
Самостійна робота студентів пов’язана з оволодінням певним обсягом знань і набуттям необхідних вмінь у предметній області навчальної дисципліни.
3. Діяльность кураторів студентських груп в системі

 позааудиторної роботи.
Від кураторів та викладачів, взаємодії їх зі студентським активом залежать інтенсивність та якість позааудиторної роботи. Куратором може бути тільки досвідчена людина, яка своїм авторитетом та досвідом може впливати на студентів. Важливий елемент позааудиторної роботи – взаємодія викладачів і студентів щодо вдосконалення навчально-виховного процесу, організації дозвілля, планування наукової роботи.
Куратор групи – це головний консультант та вихователь студентів у групі. До функцій куратора належить робота в гуртожитку. Неофіційні умови дають можливість краще вивчити особливості характеру студентів, індивідуалізувати виховну роботу.
Позааудиторна робота студентів молодших курсів має специфіку. Більшість часу в таких студентів займає проблема адаптації до умов навчання у ВНЗ. З часом організаційні функції куратора зменшуються. Більшість організаційних проблем студентське самоврядуванням вирішує самостійно.
Робота куратора зі студентським активом триває з першого по четвертий курс включно, але цей процес набуває з часом нових якостей. Ініціаторами більшості заходів стають саме студенти, моральна та інтелектуальна відповідальність їх зростає. Куратор зі студентами старших курсів приділяє увагу питанням професійного самовизначення, формуванню громадської спрямованості, професійної компетентності.

4. Гурткова робота – шлях до пізнання

Гурткова робота – невід’ємна частина навчально-виховного процесу у коледжі, яка розвиває і формує загальні якості відповідно до вікових можливостей студентів, задовольняє психологічну потребу у спілкуванні і самовизначенні та вирішує проблему дозвілля.
Гурткова робота є найбільш масовою формою науково-дослідницької творчості студентів та найпоширенішою формою позааудиторної роботи. На заняттях гуртка студенти удосконалюють свої знання, уміння і навички, переконуються в практичному значенні їх в майбутній професії, дістають нову цікаву інформацію, з користю проводять свій вільний час.
Велику роль в організації гурткової роботи відіграє викладач, який складає проект плану роботи гуртка, спрямовує його діяльність, дає студентам завдання, пропонує ідеї, теми для дослідництва, надає членам гуртка постійну допомогу, консультує, рекомендує їм потрібну літературу тощо.
Мета і завдання гурткової роботи
Тематика роботи гуртків буває різна, але звичайно вона спрямована на:

• розширення і поглиблення знань студентів, для чого члени гуртка готують лекції, реферати, доповіді, з якими виступають на засідання гуртка (з наступним обговоренням усіма учасниками);
• розвиток пізнавальних інтересів і творчих здібностей;
• формування практичних умінь і навичок.
• виготовлення приладів, моделей (для технічних гуртків);

–  проведення екскурсій у передові господарства, спостереження і вивчення методів роботи окремих передовиків, вивчення стану розвитку галузі в цих господарствах, узагальнення передового досвіду.
Гурткова робота – це традиційна форма навчально-виховного процесу, яка при правильній організації дозволяє розкрити інтелектуальний та духовний потенціал молоді. Це форма роботи, яка задовольняє психологічну потребу в спілкуванні з товаришами, яка повинна бути зорієнтована на створення такого середовища, в якому студенти не лише опановують майбутню професію, але і середовища для розвитку творчої особистості, яка в майбутньому стане гарним, досвідченим спеціалістом, оволодіє знаннями про самоосвіту і саморозвиток. А також в повній мірі зможе використати набуті професійні знання на виробничій ниві.
Гурткова робота розвиває пам’ять, мислення, допитливість; формує навички практичного застосування знань; створює основи безперервної освіти, закладає фундамент для майбутньої спеціалізації, враховуючи перспективи розвитку сучасної науки, техніки, економіки.
Гурткова робота розвиває в студентів правильний світогляд, творче мислення, спостережливість, професіональний інтерес до праці, сприяє формуванню відповідних навичок із спеціальності, активізує пізнавальну діяльність, уміння застосовувати свої знання на практиці, прищеплює любов до професії, дає змогу студентам збагачувати програмний матеріал, розширювати пізнання із дисциплін, виявляти інтерес.

5. Організація поаудиторної самостійної роботи студентів

 
В умовах приєднання України до Болонського процесу значно зменшилася кількість аудиторних годин і зросла частка самостійної роботи студентів (на І-ІІ курсах 10-15%, на старших курсах до 50% навчального матеріалу дисциплін відводиться на самостійне вивчення). Одним із чинників підвищення ефективності професійної теоретичної і практичної підготовки майбутніх фахівців має стати чітко організована позааудиторна самостійна робота студентів.
Позааудиторна обов‘язкова самостійна робота студентів є логічним продовженням аудиторних занять, передбаченим навчальним планом і програмою. Цей вид роботи включає в себе: опрацювання лекційного матеріалу, підготовку до семінарських, практичних і лабораторних занять, модулів, виконання завдань, курсових і дипломних робіт. Ця робота відбувається під керівництвом викладача, який дає завдання, консультує, встановлює терміни їх виконання.
Додаткова самостійна робота студентів у позааудиторний час пов‘язана з глибоким і всестороннім вивченням дисциплін, по яких спеціалізуються студенти, має яскраво виражений творчий характер і виконується не тільки із метою здобуття знань, але й створення чогось нового. Цей вид занять не входить у навчальний план, але розширює і поглиблює їхні знання за обраною спеціальністю, тобто включає в себе самоосвітню роботу студентів.
На сучасному етапі існує два види самостійної роботи: традиційна, тобто власне самостійна робота, яка виконується у вільному режимі та в зручний для студента час (поза аудиторією: у бібліотеці, навчальних кабінетах, лабораторіях, комп’ютерних класах, у домашніх умовах, в гуртожитку). Другий вид – це самостійна аудиторна робота під контролем викладача, коли студент може отримати необхідну консультацію.
У навчальному закладі неможливо дати освіту на все життя, а навчити методам самостійного опанування знань можна і потрібно. Отже, мета самостійної роботи студентів – це:

• розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;
• формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;
• здобуття глибокої системи знань як ознаки їх міцності;
• самостійна робота студентів як результат їх морально-вольових зусиль.

Зміст самостійної роботи висвітлюється також у її функціях.
Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисципліни.
Самоосвітня функція – це формування вмінь і навичок, самостійного їх оновлення і творчого застосування.
Прогностична функція забезпечує вміння студента вчасно передбачати і оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання.
Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність.
Виховна функція – це формування самостійності як риси характеру.
Для самостійного опрацювання зазвичай рекомендують:
– частину теоретичного матеріалу, менш складного за змістом;
– окремі практичні роботи, що не потребують безпосереднього керівництва викладачем.
Як доводить практика, новонабрані студенти недостатньо орієнтовані на самостійні види робіт, в основному вони надають перевагу репродуктивній діяльності. Щоб адаптувати студентів до умов навчання у вищому навчальному закладі, на початку навчального року проводимо методичні консультації, тематика яких:

• «Правила складання конспекту»;
• «Правила ефективного навчання»;
• «Раціональний режим навчальної діяльності» і т.д., тобто, відвідавши такі консультації, студент принаймні отримує базовий алгоритм щодо того, як слухати і записувати лекції, як готуватись до практичних занять, як конспектувати додаткову літературу, готуватись до заліків і екзаменів.

Схема . Алгоритм виконання самостійної роботи студентом
 

Студентів потрібно навчити самостійно працювати. Викладачі закладу систематично формують у студентів вміння самостійно поповнювати знання, орієнтуватися в стрімкому потоці інформації. Для цього розроблена і функціонує ціла система для самопідготовки студентів. У навчальних кабінетах та лабораторіях або у читальній залі є навчально- методичне забезпечення з кожної дисципліни для самостійної роботи студентів, яке включає:

• навчальну програму з навчальної дисципліни, де чітко визначено зміст і об’єм аудиторної і позааудиторної навчальної роботи;
• конспект лекцій, опорний конспект;
• основні поради студентам щодо вивчення конкретної дисципліни (у письмовій формі) з вимогами до оцінки знань з даної дисципліни;
• методичні рекомендації щодо вивчення окремих тем чи набуття практичних навичок;
• перелік тем курсових робіт (проектів);
• перелік питань, що виносяться на семінарські заняття;
• підбірку контрольних завдань, запитань, тестів для самоперевірки;
• перелік літератури;
• робочий зошит (звіт) з виконання самостійної роботи.

Залежно від особливостей дисциплін викладач пропонує студентам різні (диференційовані) види завдань самостійної роботи:

• переробка інформації, отриманої безпосередньо на обов’язкових навчальних заняттях;
• робота з відповідними підручниками та особистим конспектом лекцій;
• самостійне вивчення окремих тем або питань із розробкою конспекту;
• робота з довідковою літературою;
• написання рефератів, повідомлень;
• творчі завдання (доповіді, проекти, есе, огляди тощо);
• виконання підготовчої роботи до лабораторних та практичних занять;
• виконання індивідуальних графічних, розрахункових завдань;
• виконання курсових робіт (проектів);
• підготовка письмових відповідей на проблемні питання;
• виготовлення наочності;
• складання картотеки літератури за змістом фахової діяльності;
• підбір власної бібліотеки з основних напрямів фахової діяльності.

Успішне виконання завдань самостійної роботи можливе не тільки за умови належного методичного забезпечення, а й за наявності у студентів певних навичок: вміння працювати з книгою (складати план, конспект, реферат); аналізувати навчальний матеріал (складати різні види таблиць, систематизувати матеріал до них). Велику роль у самостійному навчанні студентів відіграють тестові програми.
З метою поглибленого вивчення матеріалу, студентам пропонується робота в мережі Інтернет, де вони самостійно опрацьовують навчальну та наукову інформацію, знайомляться з найсучаснішими досягненнями науки і техніки. Значна роль в останні роки відводиться використанню студентами навчально-методичних матеріалів освітніх веб-сайтів викладачів з різних дисциплін. Ця робота розглядається як цілеспрямований та організований процес, один із засобів пізнання, що сприяє розвитку наукового, творчого мислення, підвищує культуру професійної діяльності, формує інформаційно-мотиваційну сферу. Робота у всесвітній інформаційній мережі – це поштовх до розвитку особистості, творчості, активності студентів, самореалізації.
При самостійній роботі студента доступ до такого великого обсягу наукового та навчального матеріалу неодмінно позначиться на його підготовці, тим більше, що легкий та швидкий пошук літератури буде значно економити час студента, а це підвищить якість засвоювання і збільшить обсяг вивченого матеріалу.
 
Висновки
 
Позааудиторна робота у вищому навчальному закладі – складова навчально-виховного процесу, одна з форм організації дозвілля студентів. Вона організовується й проводиться в позааудиторний час органами студентського самоврядування за активної допомоги і тактовного керівництва з боку педагогічного колективу, особливо кураторів груп.
Отже, позааудиторна діяльність за визначеними напрямами сприяла  саморозвитку й самореалізації студентів, поглибленню уявлення про себе як про особистість і професіонала, оскільки передбачала добровільний вибір студентом певного виду такої діяльності, який ґрунтується на особистісно значущих мотивах, активності молодої людини, ініціативності, самостійності та творчості, відповідальності, рефлексивній діяльності, інтерактивній взаємодії викладача і студента.
Вважаємо, що подальших досліджень потребує питання розширення форм організації позааудиторної діяльності студентів в умовах навчання у ВНЗ, а також удосконалення виховної роботи з ними.